Цибулю-порей в основному використовують як додаток до страв – супів, соусів, м'яса, салатів. Її властивості особливо цінують люди, які дотримуються дієти, тому що вона має очищувальний ефект і допомагає схуднути. Вона дуже корисна для здоров'я – це чудове джерело вітамінів, кальцію, фосфору та заліза. Тому варто висаджувати на своїх ділянках цю корисну овочеву культуру. Посадка, секрети вирощування цибулі-порею з насіння, догляд, основні хвороби та шкідники розглянуті в цій статті.
Зміст
Коротка характеристика рослини
Цибуля-порей (Allium ampeloprasum) – дворічна рослина, що належить до родини амарилісові. У перший рік формує кореневу систему, укорочений стебло і довгі листя. Наступного року вегетації рослина продукує квіти та насіння. В городах, як правило, вирощується як однорічник. Ця цибуля прийшла до Європи з Малої Азії в середні віки. Вирощування порею можна здійснювати в усіх овочівницьких регіонах, в Київській області, на Львівщині, в Карпатах, на Поділлі.
Рослина відрізняється укороченим стеблом, а також довгими зеленими листям. Саме ці дві частини вважаються їстівними. У овоча досить гострий, характерний смак.
Корисні властивості:
- має антисептичну, тобто дезінфікуючу та антибактеріальну дію;
- підтримує травлення;
- знижує рівень цукру в крові;
- завдяки легкозасвоюваному залізу, її можна застосовувати при лікуванні анемії;
- діє на дихальну систему, посилює секрецію (сироп з порею);
- лікує неприємний запах з рота;
- порей вважається афродизіаком, корисний для чоловіків.
На жаль, овоч може спричинити здуття живота, не рекомендується вживати його людям з виразковою хворобою, захворюваннями шлунку, вагітним жінкам.
Порей має високу поживну цінність, містить:
- багато заліза;
- фолієву кислоту;
- ніацин;
- рибофлавін;
- вітаміни – В, А, С, Е, К.
Порей досить легко вирощувати. Сезон вегетації може тривати 70-170 днів залежно від сорту.
Сорти
Сорти порею ділять за строками дозрівання на:
- Дуже ранні та ранні – характеризуються сильним зростанням, дають довге стебло, листя має світло-зелений колір. Урожай призначений для збору пучків цибулі, для сушіння, як інгредієнт у заморожених продуктах.
- Середньостиглі – для осіннього урожаю, характеризується товстим, довгим стеблом та темними синьо-зеленими листям.
- Пізні сорти – ростуть повільніше, дають коротше стебло, мають темно-зелений колір з сизуватим нальотом. Рослини стійкі до низьких температур і можуть зимовати в грунті.
Важливе значення має також довжина білої частини цибулі – ніжки.
| Назва сорту порею, фото | Строк дозрівання | Довжина ніжки, см | Особливості сорту |
Коламбус |
Дуже ранній | 20-30 | Стійкий до холоду |
Веста |
Ранній | 30-50 | Високоврожайний, стійкий до спеки, заморозків |
Слон |
Середньоранній | 25-30 | Відмінний смак. Добре зберігається. Вирощується через розсаду. Необхідно підгортання. |
Хобот слона |
Середньоранній | 20-25 | Високоврожайний. Потребує підгортання. Посів на розсаду в березні. |
Казимир |
середньостиглий | 20-30 | Високоврожайний. Добре зберігається. Посів на розсаду в березні. |
Переможець |
середньостиглий | 20-30 | Стійкий до морозу. Маса до 200 г. Сіро-зелене листя. Напівгострий смак. |
Добрий молодець |
середньостиглий | 25-30 | Високоврожайний, смак слабо-гострий. Вирощується через розсаду, потребує підгортання. |
Камус |
середньостиглий | 30-50 | Швидкорослий. Витримує мороз -4 °C. Потрібні підгортання. |
Український велетень f1 |
середньопізній | 30-40 | Високоврожайний гібрид |
Алігатор |
пізній | 30 | Зелена частина має легкий часниковий запах |
Осінній велетень |
пізній | 40 | Стійкий до посухи |
Карантанський |
пізній | 10-25 | Урожайність – до 5кг з кв.м. Морозостійкість висока. Рекомендовано вирощування карантанської цибулі з насіння на розсаду |
Літній бриз |
пізній | 15-25 | Рекомендовано вирощування на розсаду. Необхідно підгортати. Урожайність до 4,0 кг/м². |
Бандит |
пізній | Морозостійкість висока. Можна сіяти під зиму або вирощувати через розсаду, висаджуючи її навесні. | |
Зимовий велетень |
пізній | 20-25 | Високоврожайний, холодостійкий, слабо-гострий смак. Посів на розсаду в березні. Необхідно підгортання. |
Елефант |
пізній | Високоврожайний. Має довгі, товсті стебла. |
Попередники
Хороші попередники для вирощування порею – овочі, що рано залишають грядки. Цю цибулю ідеально вирощувати після наступних культур:
- огірки;
- помідори;
- селера;
- хрестоцвіті овочі (рання капуста, цвітна капуста);
- морква;
- гарбуз;
- злакові (крім вівса).
Не рекомендується вирощувати порей після цибулинних рослин через високий ризик зараження хворобами та шкідниками. Перерва у вирощуванні цибулі на одному місці повинна становити 3-4 роки.
Вимоги до грунту та клімату
Порей не має надмірних потреб, але краще росте на грунтах:
- родючих,
- багатих на гумус,
- піщано-глинистих.
Гірше росте порей на занадто легких, піщаних грунтах. pН грунту повинен бути нейтральним, бажано 6-7,5.
Місце вирощування порею обирають найбільш сонячне. Перед зимою проводиться оранка (перекопування) глибиною 25-30 см. Грядки слід розміщувати на відкритих місцях, подалі від водойм, низин. Краще підходять для вирощування цибулі області з м'яким та вологим кліматом. Для проростання насіння достатньо температури всього 3-4 градуси за Цельсієм, але, щоб рослина вступила в фазу росту, необхідно забезпечити теплі умови з мінімальною температурою 15-20 градусів за Цельсієм. Порей витримує морози до -15 °С.
На додаток до високих вимог до світла порей потребує досить високої вологості, оскільки він чутливий до нестачі води, особливо на стадії проростання та сходів, і під час росту.
Грунт перед посівом насіння ретельно очищають від залишків бур'янів, перекопують, вирівнюють.
Добрива
Порей відноситься до середньо-глибоких кореневих рослин, має високі вимоги до живлення.
Органічне добриво найбажаніше для вирощування даної цибулі, тому його слід вирощувати в перший або другий рік після внесення гною, компосту. Рекомендована доза становить 30-40 тонн на гектар (300-400 кг на сотку).
Органічне добриво, особливо не повністю компостована органічна речовина, не повинна вноситися пізніше, ніж за рік до посадки. Краще посадити порей на ділянці як другу овочеву культуру після внесення органіки. Цибулинні овочі добре ростуть після рано зібраних огірків або картоплі.
Чим більше часу пройде від використання гною, тим більше в наступні роки буде необхідно доповнити цей тип удобрення мінеральними складами.
Мінеральні добрива вносять у грунт (використовують препарати з основними елементами живлення – NPK за 3 тижні до посадки). За необхідності застосовують також позакореневі підживлення зазвичай азотними добривами, не пізніше, ніж за 6 тижнів до збору урожаю. Зливові дощі вимагають збільшення доз на 30%.
Приблизні дози мінеральних добрив (діюча речовина кг /на сотку):
- азот – 1-1,5;
- фосфор – 0,6-1;
- калій – 1-1,5.
Фосфорні та калійні добрива, а також половина дози азоту вносяться за 2 тижні до посадки розсади, решта частина азоту вноситься потім.
Дози фосфатних добрив визначаються на основі хімічного аналізу. Оптимальний вміст фосфору в грунті повинен бути не менше 60-80 мг/дм³. За відсутності рекомендацій з удобрення приблизна доза становить 1-1,5 кг/сотку у вигляді подвійного суперфосфату.
Вміст калію в грунті повинен бути не менше 150 мг/дм³ на легких грунтах і 300 мг/дм³ на середніх. Навесні вносять сульфат калію в дозі 1-2 кг/сотку.
Азотні добрива при посадці порею зазвичай вносяться двічі:
- до посіву (посадки розсади);
- у фазі росту рослини – зазвичай через 2 місяці після внесення першої дози.
Позакореневі підживлення особливо цінні у фазі 4-6 листків.
Посів
Існує 2 методи вирощування порею:
- Посів насіння у відкритий грунт – проводиться на початку квітня, застосовується для пізніх сортів. Це дешевший метод, значно менш вимогливий. Однак, урожайність знижується.
- Розсадний – посів проводиться у березні або раніше. Необхідно забезпечити рослинам оптимальні умови росту – використовувати парник або теплицю.
Залежно від сорту та потреб насіння висівають з середини січня до середини лютого або навіть березня. Краще сіяти насіння на розсаду за 8 тижнів до висадки в грунт. Відповідно, період збору урожаю визначається строком посіву. В домашніх умовах насіння цибулі висівають у низькі ящики або горщики з грунтом і торфом. На 1 м² площі висівають 3-4 грами насіння.
Вирощування цибулі-порею через розсаду вимагає підтримання температури на оптимальному рівні – в межах 15-20 градусів за Цельсієм. За таких умов сходи з'являються через 2 тижні, інколи доведеться почекати довше.
Вирощування розсади цибулі проводять у плівковому тунелі або теплиці з відстанню 40-60 см між рядами і, залежно від сорту, на відстані 7-20 см між рослинами. Можна вирощувати в домашніх умовах, але не на гарячому підвіконні біля радіатора опалення.
Порей також висівають у відкритий грунт, це найменш вимогливий метод. Посів насіння у відкритий грунт проводять на початку квітня. Метод виправданий у разі вирощування пізніх сортів осінньої цибулі. Не можна сіяти порей занадто рано через весняні морози, які рослини не переживуть (сходи чутливі до заморозків). Цибулю висівають у грунт рядами, дотримуючись відстані 20 см між ними.
Якщо після посіву насіння в грунт настає сильний мороз, потрібно накрити посіви агротекстилем.
Незалежно від методу посіву, необхідно здійснювати інтенсивний полив ділянки відразу після посіву та підтримувати відповідну вологість грунту протягом усього періоду розвитку рослин. Вологість не повинна опускатися нижче рівня 60% НВ, а в теплий літній період повинна бути вищою (75-80% НВ).
Рослини, готові до посадки в грунт, повинні бути здоровими, вільними від шкідників, висотою – 15-20 см.
За тиждень до висадки розсаду потрібно загартувати, підготувавши до подальшого росту в умовах відкритого грунту. Для цього зменшують інтенсивність поливу та виставляють ящики з розсадою назовні, теплицю перестають закривати на ніч. У приміщенні, де загартовується розсада, повинна підтримуватися температура 12-15 градусів за Цельсієм. Звичайно, вирощування цибулі з розсади менш ризиковане, але, з іншого боку, непросто виростити міцні, здорові саджанці.
Техніка посадки
Застосовуються різні технології та способи вирощування цибулі-порею. Мета одна – отримати довгу білу ніжку. Цього можна досягти при вирощуванні на плоских грядках, на грядах.
Коли саджати у відкритий грунт?
При вирощуванні цибулі з розсади у травні-червні рослини висаджують у грунт.
Саджанці виймаються з землі за допомогою вил з широкими зубцями. Потім гострим ножем можна трохи укоротити коріння, що допоможе краще прийнятися рослинам. Підготовка до посадки починається з розмітки рядів та посадкових місць, де роблять отвори.
Схема висадки
Щільність посадки цибулі надзвичайно важлива. Відстань між рядами повинна становити приблизно 40 см, а між рослинами – 10 см. Молоді саджанці порею висаджують у грунт, покриваючи грунтом усю світлу частину рослини – до висоти зеленої частини цибулі.
Занадто густа посадка порею потенційно справляє хороший вплив на довжину стебла та відбілювання частини, не зануреної в землю, але значно затримує досягнення очікуваного діаметра. Останній фактор визначає дату збору урожаю.
Глибина посадки порею
Краще, якщо п'ятка цибулі буде знаходитися в землі на глибині 20 см. В інших варіантах можливі наступні результати:
- Більш глибока посадка не рекомендується. Хоч вона впливає на створення довшої білої частини цибулі, занадто велика глибина може призвести до погіршення доступу повітря і, як наслідок, до різкого зниження урожайності.
- Більш дрібне заглиблення п'ятки (5-15 см нижче поверхні грунту) може викликати уповільнення динаміки росту і, отже, збільшення періоду від посадки до збору урожаю.
Фото. Глибока посадка порею
З цих причин порей на ранній урожай саджають дрібно – на глибину до 5 см.
При посадці слід пам'ятати, що багато сортів порею вимагають підгортання, що дозволяє подовжити білу частину цибулі. Важливо, щоб остаточно п'ятка цибулі розташовувалася не дрібніше 5 см від поверхні грунту без урахування підгортання.
Після посадки грунт утрамбовують, потім рясно поливають.
Догляд
На якість цибулі та урожайність впливає насіннєвий матеріал та технологія вирощування. Порей не вимагає особливого догляду. Основні агротехнічні прийоми:
- Прополювання. Основний агротехнічний прийом при вирощуванні – систематична прополка та видалення бур'янів. Хімічні способи видалення бур'янів при вирощуванні цибулі застосовувати важко.
- Полив. Належний полив необхідний для правильного розвитку порею. Важливо, щоб субстрат був помірно вологим, цибуля надзвичайно чутлива до посухи, особливо під час проростання насіння. Систематичне зрошення має бути і в період росту, залежно від сорту період посиленого зволоження різниться. В середньому потреба становить 25-30 мм води на 1 полив (250-300 літрів на сотку).
- Рихлення грунту. Одночасно з прополюванням проводять рихлення грунту в міжряддях, на невелику глибину – до 3 см, більш інтенсивна обробка може пошкодити коріння.
- Проріджування. Якщо посів проводився прямо в грунт, необхідно зробити проріджування, коли утворюються перші 2 справжніх листка або коли рослини досягають висоти 10 см. Слабкі рослини виривають, залишаючи сильніші на відстані 15 см. Проріджування краще проводити після дощу або після поливу, коли грунт досить вологий.
- Підгортання. Цей прийом дозволяє отримати довшу білу частину. Під стебло підгортається грунт до основи листя.
Боротьба з хворобами та шкідниками
Найнебезпечніша хвороба порею, особливо у вологи роки – іржа цибулі. Хвороби можуть бути великою загрозою у вирощуванні, зокрема іржа, альтернаріоз, біла гниль, коренева гниль порею.
Основні шкідники порею:
- нематоди,
- гусениці совки,
- провідникові черви,
- капустяна муха,
- трипси,
- порейна муха,
- цибулева міль,
- павутинний кліщ.
Цікава стаття на тему – Боротьба з провідниковим червом
За шкідливістю найнебезпечніші трипси. Підхід до цього шкідника має бути таким же, як у разі вирощування звичайної цибулі. На початку сезону небезпечна капустяна муха, а при вирощуванні цибулі пізньої осені – порейна муха.
Тютюнові трипси
Трипс (Thrips tabaci) – поліфаг, зустрічається на багатьох видах сільськогосподарських культур та диких рослин. Протягом багатьох років комаха завдає великої шкоди посадкам порею.
Дорослі комахи мають довжину 1-1,3 мм. Колір їх тіла різний – навесні та влітку – яскраво-жовтий, взимку – темний. Личинки схожі на дорослих комах, але безкрилі. Зимують трипси в рослинних рештках цибулі, залишених у полі, у складських приміщеннях та у верхньому шарі грунту. Навесні вони перелітають. Самки відкладають яйця в рослинну тканину, через 4 дні виводяться личинки. Щороку виводиться 4-6 поколінь трипсів.
Фото. Трипси: зліва – доросла самка, справа – личинка.
Симптоми ураження. Трипси висмоктують клітинний сік з тканин листя цибулі. Повітря потрапляє в пошкоджені клітини, викликаючи дрібні, біло-сріблясті плями (див фото).
При сильному ураженні плями з'єднуються, покриваючи всю поверхню листа. Плями на листі утворюються всього через кілька днів після зараження дорослими комахами. Спочатку вони ледве помітні і зустрічаються індивідуально. У сонячну та суху погоду інтенсивне харчування та швидкозростаючі шкідники завдають більшої шкоди. На одну рослину може напасти кілька сотень трипсів різних фаз розвитку. Вони з'являються частіше на внутрішній стороні листа. Більшість трипсів, особливо личинки, живляться в нижній частині порею – на межі зелених та білих частин листя. Вони проникають углиб рослин.
Заходи боротьби. Боротися з трипсами важко через їх безперервні набіги на цибулю від інших видів господарів та прихований спосіб харчування всередині рослин. Оприскування слід починати, помітивши перші пошкодження. Лікування необхідно повторити через 7 днів. Після збору цибулі рекомендується знову робити 2 оприскування кожні 7 днів, застосовуючи препарати, які використовуються для обробки зеленої цибулі. Ефективні також: «Нурелл» Nurelle D 550 EC (0,5 л / га), «Ортін» Orthene 75 SP (1 кг / га) , «Релдан» Reldan 400 EC (1,2 л / га), «Сумі-Альфа» Sumi-Alpha 050 EC (0,2 л / га).
Порейна (цибулева) муха
Небезпечний шкідник, крім цибулі, вона завдає шкоди часнику. Протягом року з'являється 2 покоління порейної мухи. Пошкоджена мухою цибуля частіше страждає від хвороб, патогенних бактерій та грибків, що викликають гниття.
Симптоми ураження. Самки проколюють листя, п'ють сік, що витікає. Типовий симптом харчування личинок – пошкодження потовщеної частини стебла порею. У місцях проникнення самок утворюються білі плями, рядами що йдуть вздовж листа. Там також можна знайти яйця, що відкладаються самками. Через кілька днів з них виводяться личинки, які спускаються по рослинах, утворюючи вузькі тунелі, так звані міни (фото). Личинки першого покоління викликають деформацію листя та перешкоджають розвитку порею. Пошкодження, спричинені личинками другого покоління, спочатку залишаються непоміченими. На пошкоджених ділянках тканини спочатку рожеві, потім коричневі сліди.
Боротьба. Щоб знизити ризик появи шкідника на плантаціях, потрібно дотримуватися агротехніки вирощування порею, саджати здорові саджанці. При вирощуванні ранніх сортів цибулі-порею для літнього урожаю доцільно використовувати агротекстиль, який захищає овочі під час нальоту самок та відкладання яєць. Або виконують 2-3 хімічні обробки з інтервалом у 10-14 днів. На жаль, хімічні препарати не ефективні в боротьбі з личинками, що розташовуються між листям, що утворюють їстівне стебло.
Важливий фактор – місце розташування цибулі. Муха частіше обирає захищені від вітру місця (між деревами).
Після викопування цибулі слід провести глибоку оранку (перекопування), а заражені частини рослин зібрати, спалити.
Цибулева міль
Шкідник – міль (Acrolepia assectella) завдовжки 6-8 мм. Гусениці відразу після вилуплення майже прозорі, в результаті інтенсивного харчування можуть стати зеленими. Самки третього покоління зимують у ямках, залишених у грунті, у тріщинах кори дерев, у складських приміщеннях. Навесні (у другій половині квітня), коли середня температура повітря перевищує 7 °С, вони нападають на посіви порею. Відкладання яєць починається при 15 °C на верхній стороні наймолодших листків цибулі. Метелики активні вночі, вдень ховаються.
Симптоми ураження. Молоді гусениці після виходу з яєчної оболонки залишаються на кілька годин на поверхні рослини, потім вгризаються в тканини та з'їдають листя, викликаючи утворення поздовжніх яскравих прожилок. Шкірка висохне, а потім тріскається. На листі утворюються довгі нерівні отвори, листя скручується. Гусениці найчастіше пошкоджують серцевинні листя порею, що сприяє гальмуванню росту особливо молодих рослин. Третє покоління цибулевої молі найнебезпечніше.
Боротьба з цибулевою моллю. Після збору порею необхідно провести глибоку оранку (перекопування), щоб знищити гусениць та лялечок, що ховаються в рослинних рештках. Найбільш підходящий момент хімічної обробки – стадія появи чорної голівки гусениць до того, як вони вгризуться в рослини. Через розтягнутий у часі політ метеликів оприскування слід проводити 2–3 рази кожні 10–14 днів, починаючи з другої декади травня. Рекомендовані препарати – інсектициди:
- «Базудин» Basudin 600 EW (0,35 л / га),
- «Суперкілл» Cyperkil Super 25 EC (0,1 л / га),
- «Децис» Decis 2,5 EC (0,3 л / га),
- «Діазол» Diazol 500 EW (0,45 л / га),
- «Фастак» Fastac 100 EC (0,09 л / га),
- «Карате Зеон» Karate Zeon 050 CS (0,12 л / га),
- «Патріот» Patriot 2,5 EC (0,25-0,3 л / га).
Павутинний кліщ
Іноді на порей нападає павутинний кліщ, що масово з'являється у серпні, пошкоджуючи рослини, що знаходяться на стадії збору. Самі старі листя стають тьмяними, сухими.
Збір урожаю
Сезон вегетації може тривати від 70 до 170 днів. Все залежить від сорту. Літні сорти збирають у червні-липні, пізні – з липня до середини жовтня. Викопують порей широкими вилами, які занурюють у грунт на відстані близько 15 см від рослин, щоб їх легше було вирвати вручну. Рослини повинні бути повністю забарвлені для подальшого хорошого зберігання.
Порей може зимовати в землі, але вкритий агротекстилем. Однак взимку збір урожаю утруднений через дуже твердий грунт.
Умови зберігання
Цибуля-порей добре зберігається. Є кілька варіантів зберігання.
- Через високу морозостійкість порей можна залишити на зиму в грунті. Однак збирати урожай взимку важко, грунт дуже твердий. Цибуля, залишена в грунті до травня, дає квітконоси і втрачає свою цінність.
- Порей можна зберігати в холодильнику, коморі, підвалі. Температура зберігання повинна бути в межах 1-2 °C. За цієї температури порей зберігається 3-4 місяці.
- Багатьом городникам подобається зберігати порей у кімнаті, наприклад, на кухні. Так порей зберігається до 7 днів.
- Порей можна зберігати у грядках. Важливо, щоб грунт на грядці був сухим. Цибулю поміщають у грядки на таку глибину, щоб покрити відбілену частину. Зелена частина рослини повинна виступати над насипом. Грядку покривають соломою або іншим матеріалом, що використовується для ізоляції.
- Порей можна заморожувати. Краще нарізати його на дрібні частини та помістити в контейнер або пакет, призначений для заморожування овочів.