Багаторічна рослина горянка цінується за ніжні квіти та тіньовитривалість, вона вимагає мінімального догляду. Її квіти пропонують гарну палітру забарвлень, часто з м'якими та теплими відтінками. Листя також декоративне – часто барвисте, змінюється залежно від пори року. Це чудова ґрунтопокривна рослина. У цій статті надано детальну інформацію про посадку та догляд за горянкою у відкритому ґрунті, представлено фото та описи видів і сортів, приклади використання в саду.
Зміст
Опис рослини
Горянка або епімедіум (лат. Epimedium) – красива багаторічна рослина з ніжними квітами, що розквітають навесні, добре пристосована до затінення та утворює ґрунтовий покрив. Маленькі квіти рослини з чарівним зовнішнім виглядом, здатні буквально зачарувати затінений куточок вашого саду!
За формою квіти горянки нагадують квіти водосливу, височіючи над листям на довгих гнучких стеблах. За незвичайні квіти рослині дали назву «Квітка Ельфів». Навесні вони прикрашають навіть найтемніші ділянки саду. Забарвлення квітів різниться у різних видів:
- синьо-рожеві – у Epimedium grandiflorum;
- помаранчеві – у Epimedium warleyense;
- маленькі білі та жовті – у Epimedium sagittatum.
Епімедіуми віддають перевагу рости у тіні або напівтіні, наприклад, під кронами дерев і кущів, на досить вологих ґрунтах.
Основні переваги горянки в саду:
- Ідеально підходить для декорування пристовбурного кола дерев та інших затінених ділянок.
- Самостійно поширюється завдяки кореневищам.
- Витривала, невимоглива, відмінно росте в саду на одному місці протягом багатьох років, майже не потребуючи догляду.
- Стійка до хвороб та шкідників.
Епімедіуми включають від 40 до 60 видів листопадних або вічнозелених багаторічників, які зустрічаються в природі від Європи до Азії. Більшість видів походять з Китаю, де вони зазвичай ростуть у підліску. В Україні у відкритому ґрунті зазвичай вирощують Епімедіум великоквітковий (Epimedium grandiflorum), який у природі росте в Китаї та Японії, у Середній смузі він підмерзає в безсніжні зими, потребує укриття мульчею. Також вирощують деякі інші види та гібриди. Вічнозелені види менш морозостійкі.
Форма та розміри рослини
Епімедіуми ростуть повільно, набуваючи розлогий характер. Вони ніколи не виростають дуже високими, зазвичай висотою близько 30 см, але не перевищують 60 см. Рослини поширюються завдяки кореневищам, утворюючи ефектні декоративні ґрунтопокривні поверхні.
Квіти, плоди
Період цвітіння горянки триває не дуже довго. Вона цвіте навесні, зазвичай у квітні-травні, іноді до червня. Квітки розташовані на довгих, тонких, гнучких квітконосах, зібрані у досить рихлі китиці, вони граціозно розташовуються над листям, ніби підвішені у повітрі.
Квіти представлені у гарній кольоровій гамі: фіолетові, жовті, помаранчеві, червоні, рожеві, білі, бежеві та кремові, іноді двоколірні, наприклад, темно-рожеві в центрі та світло-рожеві ззовні. Відтінки досить м'які або яскраві, іноді у теплих тонах. Можна використовувати сорти зі світлими або яскравими квітами, щоб оживити затінений куточок.
Епімедіуми дійсно оригінально квітують – квітки невеликі, зібрані у суцвіття, іноді вони виглядають як маленькі капелюшки ельфів.
Квіти Epimedium grandiflorum з їх дуже довгими шпорцями нагадують квітки орхідеї або водосливу. Горянка зірчаста (Epimedium stellulatum) має дещо більш правильні за формою квітки, схожі на маленькі чотирикінцеві зірки. Епімедіум колхідський (colchicum) має набагато ширші та округліші пелюстки.
Фото. Епімедіум перистий сорт «Чорне море» (Black Sea)
Фото. Епімедіуми пропонують чудове різноманіття квітів! Зліва направо горянки – великоквіткова (Epimedium grandiflorum var. Thunbergianum), варлійська (Epimedium warleyense), зірчаста (Epimedium stellulatum сорт ‘Wudang Star’), альпійська (Epimedium alpinum)
Квітки медоносні, складаються з 8 чашолистків: 4 маленьких зовнішніх чашолистків, що опадають досить рано, навколо них розташовані 4 великих внутрішніх чашолистків, яскравіших, схожих на пелюстки. Квітки також мають 4 пелюстки, видовжені у шпорці, 4 тичинки, розміщені у центрі. Часто шпорці довгі, різняться за довжиною залежно від сорту.
Як випливає з назви, найбільші квіти зустрічаються у горянки великоквіткової (E. Grandiflorum), вони можуть досягати діаметра до 5 см. У інших видів та сортів діаметр квітки рідко перевищує 2 см.
Плід епімедіума є коробочкою. При дозріванні сухий плід відкривається двома стулками для вивільнення насіння. Дрібне насіння поширюється ділянкою мурахами. Епімедіуми не можуть самозапилюватися, але в умовах саду схильні до гібридизації з іншими сортами та видами.
Листя
Густе листя епімедіумів робить їх дуже хорошими ґрунтопокривниками. Листя часто набуває особливо гарних кольорів навесні та восени, іноді з мідними, коричневими або пурпурними відтінками. У горянки різнобарвної (Epimedium versicolor) молоді листки мають привабливий мідно-червоний мармуровий відтінок.
Залежно від сорту рослини можуть бути листопадними або вічнозеленими.
Листя епімедіума складне, розділене на листочки. Кількість листочків сильно варіює залежно від виду та сорту: у горянки дволисної (Epimedium diphyllum) всього 2 листочки, у інших сортів їх до 17, частіше 5-9 штук. Листові пластинки горянки товсті, шкірясті, серцеподібні: їх основа утворює дві округлі частки навколо черешка, пластинка на кінці загострена.
Листочки горянки різнобарвної «Сульфуреум» (Sulphureum) гарної форми, м'які, округлі. Іноді листя буває зубчасте, колюче по краю пластинки. У сорту «Сфінкс твінклер» (Epimedium ‘Sphinx Twinkler’) листя видовжене, загострене, з хвилястими краями, вкритими шипами. Листя горянки дрібноквіткової (Epimedium pauciflorum) вкриті шипами, нагадують листя падуба.
Фото. Листя горянки дрібноквіткової (Epimedium pauciflorum)
Листя може приймати різну форму: більш-менш колючу, досить округлу або видовжену
Фото. Зліва направо: епімедіум «Сульфуреум», епімедіум дрібноквітковий та «Сфінкс твінклер»
Зазвичай листя змінює колір залежно від пори року, особливо навесні та восени. Вони бувають червоними, коричневими, іноді фіолетовими. Візерунки на листі можуть мати крапчастий малюнок (показуючи жилки, які залишаються зеленими), округлі плями або облямівку по краю листової пластинки. У горянки червоної (Epimedium rubrum) ніжно-зелена пластина листка навесні забарвлюється у насичений червоний мармур (навколо прожилок, які залишаються зеленими), потім листя стає зеленим, а восени набуває коричнево-червоного відтінку.
Фото. Барвисте листя епімедіума червоного
Епімедіуми можуть бути листопадними або з вічнозеленим листям. Вічнозелені види горянки взимку залишаються декоративними, це:
- варлійська (E. warleyense);
- різнобарвна (Е. versicolor);
- опушена (Е. pubigerum);
- Перральдері (Е. perralderianum);
- Альпійська (Е. alpinum).
Фото. Горянка альпійська (Е. alpinum)
Як правило, нове листя з'являється навесні, потім вони замінюють старі – таким чином листя відновлюється.
Епімедіуми мають дуже густе листя, що дозволяє їм ефективно пригнічувати бур'яни. Вони утворюють справжні килими з листя, дуже щільні.
У епімедіума також є кореневища, завдяки яким він може поступово розростатися щільним килимом. Це те, що робить його чудовою ґрунтопокривною рослиною!
Де садити?
Горянки потрібно садити у тіні або напівтіні. Можна їх використовувати для прикраси підніжжя дерев, кущів. Уникайте посадки епімедіума під прямими сонячними променями. Загалом вони добре переносять густу тінь, хоча ідеальною буде легка, світла тінь. Однак горянки різнобарвна та опушена (Epimedium versicolor та pubigerum) досить добре переносять сонце, краще за інші види.
Бажано обрати місце, захищене від вітру.
Епімедіуми люблять досить вологі ґрунти. Уникайте ділянок, які швидко пересихають! Після того, як рослини добре прижилися (через кілька років) вони відносно добре протистоять посусі.
Легше переносять суху ґрунт види:
- Епімедіум Перральдері;
- Епімедіум варлійський;
- Епімедіум перральхікум.
Епімедіуми люблять у багатий гумусом родючий ґрунт. Ідеальний для них ґрунт лісового типу. При посадці бажано додати у садову землю трохи добре розкладеного компосту. Регулярне додавання органічних добрив зробить ґрунт багатшим, підвищить його вологоємність.
Варто скористатися епімедіумом, щоб прикрасити місця, де інші рослини не ростуть. Наприклад, у затіненому місці, яке важко обробляти. Рослини будуть гарно заповнювати простір. Їх використовують також, щоб придушити бур'яни та озеленити насипи або віддалені затінені ділянки саду. Епімедіуми можна садити у затіненому, вологому альпінарії.
Посадка
Коли садити горянку? Садіть її навесні або у період з кінця літа до початку осені (вересень-жовтень).
Посадка горянки у відкритий ґрунт:
- Насамперед потрібно помістити саджанець із горшком у таз, наповнений водою, щоб зволожувати його та полегшити виймання з ємності.
- Викопайте посадкову ямку у 2-3 рази більше, ніж розмір кореневого кома саджанця. Додайте трохи перепрелого компосту.
- Помістіть епімедіум у посадкову ямку, засипте садовою землею, перемішаною з компостом, утрамбуйте.
- Щедро полейте.
- Краще насипати шар мульчі біля підніжжя рослини. Тоді ґрунт залишиться вологим, і це захистить епімедіум взимку від холоду.
Протягом року після посадки горянки потрібно регулярно поливати.
Вирощування та догляд
Після посадки горянці потрібен невеликий догляд, рослина невимоглива, живе довго, її густе листя придушує бур'яни, що робить непотрібною прополку.
Полив, удобрення
Деякі сорти горянки не люблять тривалих посух: потрібно поливати їх літом, ґрунт має залишатися вологим. Однак через кілька років епімедіуми стають відносно посухостійкими. Epimedium perralderianum, warleyense та perralchicum найстійкіші до посухи, коли добре вкоріняться, можуть обходитися без поливу.
Оскільки ці рослини люблять багату, родючу землю, потрібно щороку восени підгодовувати горянку добре розкладженим компостом, розміщуючи його біля підніжжя рослин та поверхнево розпушуючи ґрунт.
Хвороби, шкідники
Вирощування та догляд за горянкою нескладні, рослина дуже рідко ушкоджується хворобами. У виняткових випадках може уражатися вірусом мозаїки, ознака хвороби – листя знебарвлюється, утворюються плями, що нагадують мозаїку. Жуки скосарі або вухасті слоники також іноді можуть атакувати епімедіуми. Личинки цих комах поїдають коріння рослини, дорослі особини обгризають листя. Щоб позбутися від них, можна використовувати біологічний метод боротьби – нематод (Heterorhabditis bacteriophora), які паразитують на личинках скосаря або провести хімічну обробку інсектицидом.
Обрізка
Часто початківці садівники питають, чи потрібно обрізати листя горянки наприкінці зими?
Епімедіуми оновлюють своє листя навесні, молоді листки замінюють минулорічні. Таким чином, доцільно (але не обов'язково) обрізати старі листя між кінцем зими та початком весни. Це допомагає рослині вивести квіти та нове листя. Важливо зробити це досить рано, не ризикуючи зрізати формуючіся молоді квітконоси.
Однак деякі нові сорти в обрізці не потребують, особливо сорти з видовженим листям. Крім того, старе листя захищає рослину від пізніх заморозків, що особливо актуально для найбільш тендітних видів епімедіумів, які ростуть у холодному регіоні. Уникайте обрізки в перші роки, краще робити її на епімедіумах, яким уже не менше 3 років.
Розмноження
Для розмноження горянки рекомендується поділ куртин – це найпростіший та найефективніший прийом. Також можна посіяти горянку насінням, але це займає більше часу, епімедіуми легко гібридизуються, а насіння не зберігаються: їх потрібно відразу висівати.
Найлегше розмножувати епімедіуми, розділяючи кущі. Робити це бажано влітку або на початку осені: з липня по вересень.
Як розмножувати горянку поділом:
- Знайдіть розрослий кущик, який потрібно розділити, обкопіть його досить широко.
- Вийміть кореневий ком, видаліть надлишки землі, якщо це необхідно.
- Розділіть кущ, розрізавши кореневища на кілька частин, кожного разу слідкуючи за тим, щоб залишалося достатньо коренів. Кожен фрагмент повинен мати коріння та листя.
- За потреби видаліть відмерле листя та пошкоджене коріння.
- Пересадіть отримані саджанці на нове місце, дотримуючись відстані 30-40 см.
- Рясно полейте.
Використання у ландшафтному дизайні ділянки
Горянку можна застосовувати в саду різними способами.
- Використовуйте її як ґрунтопокривну рослину під кронами дерев у компанії диких та природних видів, що квітнуть одночасно з горянкою. Підійдуть:
- гіацинтоїдес (Hyacinthoides);
- жовті квітки примули весняної (Primula veris);
- підмаренник запашний (Galium odoratum) з маленькими білими квітками.
Додайте до них:
- папороті;
- хости;
- живокіст лікарський (Symphytum);
- бруннеру великолисту (Brunnera macrophylla).
Тоді ця частина саду виглядатиме як справжній ліс!
- Можна садити епімедіуми біля водойми, щоб створити свіжу сцену. Посадіть поруч:
- папороті;
- первоцвіти японські з рожевими квітами;
- гуннеру;
- хости.
- Можна посадити епімедіум біля підніжжя дерев і кущів, у компанії з весняними квітами. Кущі дадуть невелику висоту, а епімедіуми гарно прикрасять підніжжя, перешкоджаючи росту бур'янів. Горянку можна посадити під такими кущами:
- екзохорда – з елегантними білими квітами;
- складчаста калина;
- слива вишнеподібна – з ніжно-рожевими квітами;
- дерен білий або кизил дозволить створювати гарні сцени, комбінуючи кольори листя епімедіума з квітами декоративної кори кизила.
Супроводжувати горянку під кущами можуть інші весняні квіти:
- нарциси;
- рябчики;
- гіацинти;
- анемона дібровна;
- тюльпани.
Поєднуйте епімедіуми з іншою декоративною та барвистою листкою та додайте кілька рослин, листя яких набуває яскравих відтінків навесні або восени. Із кущів, можна обрати:
- японську спірею;
- нандину;
- японський клен;
- бузину чорну;
- скумпію шкіряну «Голден Спіріт» (Golden Spirit), чиє листя восени набуває гарних кольорів.
- Горянку можна садити в компанії з іншими багаторічними рослинами, наприклад:
- гейхера;
- дицентра чудова «ГолдХарт» (Gold Heart);
- трави: осоки, хаконехлоя велика;
- папороті з яскравим листям, наприклад, щитник червоносорусовий (Dryopteris erythrosora) або Кочедижник ніппонський Піктум (Athyrium niponicum ‘Pictum’).
- Можна садити горянку у затінений рокарій (садінками жовтого та червоного. Листя вічнозелене, навесні та восени набуває червоного відтінку.
Опушена
Горянка (епімедіум) опушена (Epimedium pubigerum) цвіте з квітня по травень. Вид розквітає навесні безліччю маленьких білих квіток з дуже легким «повітряним» виглядом. Листя вічнозелене, висота рослин – 30 см.
Цікаві сорти та гібриди
Амбер Квін
Горянка «Амбер Квін» (E. Amber Queen) цвіте з квітня по червень. Висота – 45 см. Цей сорт має досить м'який жовто-помаранчевий колір. Квіти тримаються трохи довше, ніж у інших сортів! Молоде листя прикрашене мідно-коричневими плямами, потім стає темно-зеленим.
Лілафе
Горянка великоквіткова «Лілафе» (E. grandiflorum Lilafee) досягає 30 см. Період цвітіння: квітень-травень. Сорт «Лілафе» має маленькі квітки бузкового кольору з довгими тонкими білими шпорцями на кінцях. Навесні нове листя пурпурне, восени воно опадає.
Нівеум
Сорт горянки Юнга «Нівеум» (Epimedium youngianum ‘Niveum’) цвіте з квітня протягом 1-1,5 місяців. Висота – 30 см. Епімедіум ‘Niveum’ має елегантні чисто-білі квіти. Навесні молоді листки мають пурпурно-бронзовий відтінок, восени опадають.
Перральдері Фронлайтен
Горянка Перральдері сорта «Фронлайтен» (Epimedium perralchicum ‘Frohnleiten’) досягає 40 см, цвіте з квітня. Цей сорт має жовті квіти з досить широкими та округлими пелюстками. Шпорці дуже короткі, коричневого кольору. Вічнозелене листя посипане коричневими плямами, пурпурне навесні.
Сульфуреум
Горянка різнобарвна «Сульфуреум» (Epimedium × versicolor ‘Sulphureum’) цвіте навесні, з квітня по травень. Висота рослини – 40 см. Сорт «Сульфуреум» має ніжно-жовті квіти та чудове листя з досить округлими серцеподібними обрисами, навесні забарвлюється у мідно-червоний мармуровий колір, перш ніж стати зеленим, восени-взимку стає пурпурним.
Пінк Ельф
Гібрид горянки «Пінк Ельф» (Epimedium hybride ‘Pink Elf’) цвіте навесні. Це симпатичний гібрид з невеликими ніжно-рожевими квітками та темно-рожевою серединкою. Листя ніжно-зелене, навесні з пурпурним відтінком.
Сфінкс твінклер
Сорт «Сфінкс твінклер» (Epimedium ‘Sphinx Twinkler’) відрізняється оригінальним листям у формі дуже видовженої стріли з зубчастими та колючими краями. Навесні листя набуває мідних відтінків. Квітки ніжно-жовті, розквітають у квітні.
