Ці різнобарвні колючі чагарники легко вирощувати. Вони прикрасять клумбу, додадуть кольору в сад, особливо восени, створять дуже щільну й гарну живопліт. Їх люблять садівники за величезну різноманітність сортів і простоту вирощування. Ці мальовничі кущі чудово квітнуть у травні, влітку захоплюють пишною листвою, а восени дарують саду найрізноманітніші кольори. Як правильно вирощувати чагарник барбарис – посадка та догляд у відкритому ґрунті описані в цій статті.
Зміст
Опис рослини
Барбарисові – одне з найстаріших родин рослин. Основний вид – барбарис звичайний (Berberis vulgaris) дуже мінливий. Понад 400 видів ростуть природним чином в Азії, Північній та Південній Америці, Африці, Європі.
У нашій країні в природі рослина зустрічається на схилах, рівнинах, узліссях лісів, де створює характерні густі зарості. Барбариси різних видів бувають вічнозеленими та листопадними. Для куща характерні потрійні шипи прилистники, які фактично перетворюються на листя. Безліч сортів, змінюють восени зелений колір листя на червоний, пурпурний, жовтий, прикрашаючи пейзаж за вікном у холодні осінні дні.
Барбарис можна розділити на 2 категорії:
- листопадні сорти;
- вічнозелені сорти.
Зазвичай садівники обирають листопадні сорти, вони найпоширеніші. В результаті міжвидового схрещування та відповідного відбору вибір рослин величезний:
- сорти з гордо піднятими гілками;
- з ліниво звисаючими пагонами;
- низькорослі сорти.
Детальніше про сорти барбарису можна почитати тут – https://wiki-dacha.ru/barbaris-tunberga
Маленькі листки барбарису, як і квітки, зібрані в пучки і щільно ростуть на довгих пагонах рослини. У травні та червні на чагарниках з'являються запашні маленькі жовті або оранжеві квітки. Усі види та різновиди мають двостатеві квітки, діаметром 0,5-2 см, поодинокі або зібрані в грона. Квіти самозапильні, але можуть також запилюватися пилком інших видів. Пилок переносять комахи, наприклад, бджоли, джмелі.
В кінці літа з'являються подовжені плоди завдовжки кілька міліметрів, що досягають зрілості восени. Плід кулястий або трохи витягнутий, не дуже великий, червоний, у вічнозелених видів – чорний.
Ягоди барбарису зазвичай мають червоний або темно-синій колір, кислий смак.
Ягоди можуть висіти на кущі до весни, що, на жаль, рідко вдається – їх обожнюють птахи.
Листопадні види досить стійкі до заморозків і придатні для вирощування в середній смузі України, це:
- Б. Тунберга (Berberis thunbergii);
- Б. звичайний (B. vulgaris);
- Б. корейський (B. koreana).
Існує багато різновидів рослини, що відрізняються за кольором листя, формою, зростанням. Тому барбарис охоче вирощують у зелених зонах, парках, присадибних ділянках. Чагарник використовують для створення неформованих ліній, формованих живих огорож (особливо у стовпчастих сортів), як ґрунтопокривну рослину, а завдяки різнобарвному кольору листя як типово декоративну рослину.
Барбарис Тунберга – один із найпопулярніших видів. Чудово росте в будь-якому саду – невибагливий, дуже декоративний. Сорти різноманітні за висотою, можна знайти відповідний сорт для маленького та великого саду.
Посадка
Вирощувати барбарис, особливо Berberis thunbergii, відносно легко, це невибаглива рослина.
Барбарис розмножують кількома способами:
- саджанцями, отриманими з дерев'янистих живців;
- кореневими відростками;
- безпосередньо з насіння, що висівається прямо в землю.
Посадку барбарису Тунберга можна виконувати насінням. Насіння легко доступне, кущ виробляє його щороку. Він легко сам поширюється насінням (наприклад, птахами). Отримана з насіння розсада барбарису не завжди повторює характеристики материнської рослини. Інші види зазвичай розмножуються живцями, вкоріненими в теплицях.
Коли і де садити?
У барбарису низькі вимоги до ґрунту, він росте майже на всіх типах грунтів. Цей чагарник бажано висаджувати в субстрат зі слабокислою реакцією. Для підкислення рекомендується посипати поверхню навколо рослини корою. Трохи гірше кущ розвивається на занадто вологому і важкому ґрунті.
Коли садити барбарис у відкритий ґрунт? Краще проводити посадку барбарису навесні або восени, хоча контейнерні рослини із закритою кореневою системою можна садити весь сезон вегетації.
Види з різнобарвним листям потрібно садити на сонячних місцях, у тіні листя втрачає гарний колір, стає зеленим. Виняток – сорт Aurea, листя якого на повному сонці може згоріти, для цієї різновидності обирають напівтінисті позиції. У золотистих сортів (наприклад, Марія) листя в тіні погано забарвлюється.
Вічнозелені сорти барбарису (Джуліанна) потребують захищених місць, вони пошкоджуються сухими, морозними вітрами. Їх слід садити в напівтінистих місцях, тому що в спекотні та сонячні дні листя та пагони можуть серйозно підсохнути, а при мерзлому ґрунті рослини не будуть поповнювати тканини водою. На відміну від листопадних сортів, ґрунт для вічнозелених має бути родючим, постійно вологим.
Коренева система чагарника може переносити періодичні посухи. Завдяки цьому барбариси можна садити на рокаріях та ділянках із сухим ґрунтом.
Посадка крок за кроком
- Перед посадкою викопують яму більше кореневого кома.
- Яму заповнюють шаром компосту або садового торфу зі слабокислим pH на кілька сантиметрів.
- Після вилучення саджанця з горщика варто трохи послабити кореневий ком, щоб кореням було легше рости.
- Поміщають саджанець у яму, розправляють коріння, покривають ґрунтом, трохи ущільнюють землю навколо.
- Рясно поливають, уникаючи змочування листя (особливо в спекотну погоду). Не забудьте повторити рясний полив через кілька днів.
Якщо садять багато рослин у безпосередній близькості інтервали між саджанцями залежать від цільового розміру кущів. Для посадки у вигляді зелених огорож потрібна відстань між саджанцями – 25-40 см.
Увага! Саджаючи кущ у яму, обов'язково надягайте товсті рукавички, щоб запобігти колотим травмам від шипів.
Схема посадки барбарису:
- для карликових сортів дотримуються відстані 20-30 см.
- інтервал для живої огорожі – 30-40 см.
Вирощування та догляд
Барбарис легко вирощувати, він практично не потребує догляду.
Полив
Барбарис добре переносить капризи погоди, його слід поливати лише при тривалій посусі, чагарник не любить надмірну кількість води. Рослини краще переносять посуху, ніж перезволоження.
Необхідний уважний догляд за барбарисом тунберга (червоним). Його слід поливати обережно, під корінь, не змочуючи листя через підвищений ризик ураження грибковими захворюваннями.
Підживлення
Барбарис не потребує удобрення. На дуже бідних ґрунтах, якщо потрібно, щоб кущ був гарним, пишним, можна посипати ґрунт навколо гранульованим багатокомпонентним мінеральним добривом. Вносять 2 дози добрива на рік, з інтервалом 3 тижні.
Також придатні натуральні добрива – курячий послід, коров'як, кропив'яні настої. Достатньо 2-3 дози добрива з інтервалом 2-3 тижні.
Зимування
Барбарис – морозостійка рослина, в нашому кліматі його не потрібно вкривати. Навіть якщо деякі пагони померзнуть, їх слід обрізати, рослина швидко відновиться.
Тому можна вирощувати барбарис у Київській області та в інших регіонах України. Барбарис Амурський, наприклад, добре росте в Забайкаллі, Приамур'ї, витримує морози до — 45 градусів. Однак декоративні сорти мають меншу зимостійкість. Їх у суворих умовах слід садити в захищених місцях, вкривати на зиму гілками, торфом, ялиновим лапником, сухим листям або агроволокном. Після зими укриттєвий матеріал потрібно вчасно зняти. Доступні для вирощування в Україні види – Корейський, Амурський, Юліани (може вимерзнути в безсніжних місцях), Весняний, барбарис тунберга – атропурпуреа, ауреа.
Вид не боїться забруднення повітря, тому йому добре в місті. Рівень стійкості чагарника до несприятливих умов навколишнього середовища залежить від сорту та від того, чи є різновид вічнозеленим чи ні. Барбарис звичайний і корейський стійкі до морозів, вічнозелені види менш стійкі, на зиму їх потрібно вкривати.
Обрізка пагонів
Обрізка барбарису – найважливіша процедура, яку треба застосовувати. Кущ стає більш щільним, швидше займає площу.
Коли обрізати барбарис? Краще виконувати обрізку після цвітіння, тобто в кінці весни або на початку літа, з квітня по червень.
Старі та пошкоджені пагони слід обрізати, залишаючи молоді, здорові. Для формування живих огорож чагарник обрізають рівномірно на потрібній висоті та ширині.
Можна обрізати пагони до 1/3-2/3 завдовжки. Рослини добре переносять стрижку, але для загущення необхідності в обрізці немає.
Хвороби та шкідники
Барбарис дуже витривалий, відносно стійкий до різних захворювань. Проблеми можуть викликати грибкові збудники, що розвиваються в основному після сильних, тривалих опадів. Надмірна вологість і холод можуть викликати захворювання:
- борошниста роса;
- плямистість листя барбарису.
Плямистість проявляється коричневими плямами на листі та відмираючими пагонами.
Щоб запобігти грибковим хворобам, потрібно дотримуватися обережності при поливі, поливаючи кущ безпосередньо навколо стовбура. Відразу після виявлення перших симптомів захворювання кущ обприскують фунгіцидами, призначеними для захисту листяних чагарників.
Барбарис можуть пошкоджувати шкідники:
- борошнисті червеці (войлочники);
- щитівки, що живляться на нижній стороні дрібного листя;
- пильщик барбарису (Arge berberidis Schrank) – його личинки їдять листя.
Фото. Пільщик Arge berberidis Schrank
Шкідники можуть зробити пошкоджені пагони більш сприйнятливими до росту грибків.
Застосування
У саду
Барбариси – листяні чагарники, часто вирощувані в садах поодинці або використовувані для створення живої огорожі. Різні види та сорти досягають висоти 50-200 см, створюючи чагарники або живі зелені огорожі компактної форми. Щільна крона і жорстке листя надають рослині шарм. Навесні кущ цвіте жовтим, утворюючи маленькі квітки з приємним, відчутним запахом.
Листя барбарису тунберга спочатку світло-зелене, а потім змінює колір на темний. Восени стає червоним, оранжевим. Вид також декоративний взимку, коли червоні плоди зберігаються на гілках.
Барбарис Тунберга росте повільно. Якщо є терпіння, можна посадити його як живопліт. Добре працює кущ на клумбах, на шпалерах. Сорт Atropurpurea добре росте у великих контейнерах на балконах і терасах.
Увага! Щоб рослина зберегла первісну форму при вирощуванні в горщику барбарис потребує регулярної обрізки пагонів, а також підрізання коренів кожні кілька років.
Чагарник висаджується серед інших рослин на клумбах, у кам'янистих садах, у контейнерах, безцінний як ґрунтопокривна рослина для схилів (найпопулярніший сорт – Green Carpet).
Восени барбарис настільки декоративний, що можна забути про сірі короткі дні, коли дивишся на нього. Різноманіття кольорів і форм чудово прикрашає сад. Багато листопадних сортів змінюють восени колір листя на червоний або жовтий, прикрашаючи сад яскравими кольорами. Вічнозелені сорти набагато ефектніше виглядають взимку, коли сади порожні. Ці різновиди захоплюють шкірястими подовженими листям, що забарвлюються восени в малиновий колір.
Фото. Барбарис восени
Фото. Чагарник у листопаді, вкритий легкою інеєю
Фото. Малинові або золотисті листки нададуть шарм будь-якому букету. Після обрізки чагарника можна використовувати гілки для ваз або плетіння різних прикрас.
Чагарник гарно представлений у кольорових композиціях, наприклад, з іншими ягідниками та хвойними.
Ця рослина має шипи. Залежно від сорту вони коротші і менш поширені (наприклад, у низьких сортів), але все одно можуть добре захищати ділянку від непроханих гостей. Ця особливість чагарника використовується для захисних живих огорож. Щоб створити таку живопліт потрібно підібрати сильнорослі сорти.
Для густої огорожі, саджають саджанці різних сортів, наприклад, Coronita, Atropurpurea або Superba, у 2 ряди, V-подібно, по черзі. Завдяки обрізці та формуванню можна отримати колючу стіну, і можна поспівчувати тому, хто вирішить пролізти через неї.
Ці кущі підходять для міських умов, тому можна посадити їх на вулиці перед будинком.
Незважаючи на незаперечні декоративні якості, цей чагарник не подобається фермерам. Причина – вид схильний до стеблової іржі (хвороба, викликана грибком, що вражає злаки, знищуючи посіви). Тому рослину не висаджують поблизу орних земель, а дикі рослини знищують.
У кулінарії
У середні віки ягоди використовували проти різних недуг – крім органічних кислот, пектинів або мінеральних солей, у них багато вітаміну С. Наші бабусі збирали плоди барбарису, робили настоянки, варення від застуди і для зміцнення організму. Їх можна їсти сирими, використовувати для приготування лікерів, соків, джемів.
Барбарисовий сік можна використовувати як заміну лимонного соку. Однак через дуже кислий смак і велику кількість кісточок ягоди не популярні. Для побутових потреб ягоди засипають цукром, зберігають у прохолодному місці або сушать.
Сушені ягоди (вони повинні зберігати інтенсивний червоний колір) можна додати в мюслі, кашу, соки, джеми, желе, вино.
Корисні властивості
Ягоди барбарису містять:
- до 5% цукру;
- сапоніни (сечогінні, відхаркувальні, що підтримують секрецію травних соків, жовчі);
- 6,5% органічних кислот (в основному яблучної, винної);
- вітамін С (150 мг);
- вітамін Е;
- каротин;
- пектини.
Плоди та пагони барбарису звичайного (Berberis vulgaris) містять близько 1% берберидину. Ця речовина завдяки своїм жовчогінним та легким спазмолітичним властивостям може бути використана при захворюваннях печінки та жовчних проток. Берберин і бербамін присутні у всій рослині – сполуки з антибактеріальними властивостями (берберин також має протизапальну дію). Обидві сполуки впливають на секрецію жовчі.
Увага! Препарати з барбарисом не рекомендуються вагітним жінкам. Берберин і бербамін, присутні в рослині, можуть сприяти гіпертонії. Цей стан може викликати гіпоксію. Не рекомендується давати такі препарати маленьким дітям – вони можуть викликати нудоту.
Листя барбарису також корисне:
- знімає біль, викликаний каменями у жовчних протоках;
- посилює апетит;
- підтримує процеси травлення (аналогічно відвару кори барбарису), секрецію жовчі;
- використовується при захворюваннях печінки;
- застосовується для зниження температури.
Ягоди та препарати з них використовуються як допоміжний засіб при лікуванні застуди, грипу, розладів травлення, як вітамінний, жарознижуючий засіб.
Барбарис – чагарник, який легко вирощувати і доглядати за ним. Великий вибір сортів дозволить кожному садівнику підібрати варіант для себе: на клумбу, укриття схилу, кам'янистий сад, альпінарій, захисну огорожу або для створення химерної композиції в горщику на балконі.